Заповіт та спадкове право

Якщо ви плануєте скласти заповіт або зіткнулися зі спадковою справою, яка одночасно пов'язана з Німеччиною та Україною, легко натрапити на суперечливу інформацію. Спадкове право — тема, де особливо легко отримати недостовірну інформацію: правила залежать від місця проживання, громадянства, складу родини та того, чи було складено заповіт. Цей матеріал дає лише загальну орієнтацію в базових поняттях німецького спадкового права та в тому, як у спадкові справи потрапляють українські документи, — він не замінює консультацію нотаріуса чи юриста зі спадкового права (Fachanwalt für Erbrecht) і не може використовуватися як підстава для рішень про розподіл конкретної спадщини.

Якщо у вашій ситуації є міжнародний елемент — спадкодавець чи спадкоємці одночасно з України та Німеччини, — радимо не відкладати індивідуальну консультацію: спадкові строки в Німеччині можуть бути короткими, а норми міжнародного приватного права застосовуються складно навіть для практикуючих юристів.

Коротко: головне за 20 секунд

• У Німеччині є дві основні форми заповіту: власноручний (повністю написаний і підписаний від руки) і нотаріальний
• Власноручний заповіт, написаний не повністю від руки (наприклад, надрукований з одним лише підписом), недійсний — це прямо випливає з § 2247 BGB
• Без заповіту діє законний порядок спадкування (gesetzliche Erbfolge) — родичі успадковують за чергами, частка подружжя залежить від того, з якою чергою родичів воно ділить спадщину
• Для міжнародних спадкових справ з 2015 року в ЄС діє Регламент (ЄС) № 650/2012 — за загальним правилом застосовується право країни останнього постійного місця проживання спадкодавця, але можна заздалегідь обрати право країни свого громадянства, включно з українським
• Erbschein — документ, що підтверджує статус спадкоємця в Німеччині, його видає суд у спадкових справах (Nachlassgericht)
• Українські свідоцтва про народження, шлюб і смерть у німецькій спадковій справі зазвичай потрібно перекладати в присяжного перекладача та апостилювати
• Ця стаття не замінює консультацію нотаріуса чи юриста зі спадкового права — питання розподілу конкретної спадщини потребують індивідуальної юридичної оцінки

Основні форми заповіту в Німеччині

Німецьке право передбачає кілька форм заповіту, дві з яких використовуються найчастіше.

• Власноручний заповіт (eigenhändiges Testament, § 2247 BGB) — має бути повністю написаний від руки й підписаний спадкодавцем. Надрукований текст з одним лише рукописним підписом недійсний. Бажано вказувати місце й дату складання — їх відсутність може створити проблеми, якщо існує кілька версій заповіту
• Нотаріальний заповіт (öffentliches/notarielles Testament, §§ 2231, 2232 BGB) — складається за участю нотаріуса: спадкодавець або диктує нотаріусу свою волю усно, або передає нотаріусу вже написаний документ (не обов'язково власноручно) із заявою, що в ньому міститься його остання воля
• Екстрений заповіт (Nottestament, §§ 2249–2252 BGB) — доступний лише за реальної небезпеки, що спадкодавець помре раніше, ніж вдасться оформити нотаріальний заповіт; автоматично втрачає чинність, якщо спадкодавець проживе понад 3 місяці після його складання. Це виняткова, вузька форма, а не альтернатива звичайному заповіту

Власноручний заповіт не можуть складати неповнолітні та люди, не здатні читати, — для них закон передбачає інші форми.

Спадкування за законом, якщо заповіту немає

Якщо заповіту немає, застосовується законний порядок спадкування (§§ 1924 і далі BGB).

Родичі успадковують за чергами (Ordnungen): спадкоємці першої черги — це нащадки спадкодавця (§ 1924 BGB); поки живий хоча б один спадкоємець першої черги, дальші родичі до спадщини не закликаються. Частка подружжя (§ 1931 BGB) залежить від того, з спадкоємцями якої черги воно ділить спадщину: вона відрізняється, якщо поруч спадкоємці першої черги, другої черги чи батьки спадкодавця. За звичайного режиму майнових відносин подружжя — Zugewinngemeinschaft — до законної частки подружжя за § 1371 BGB додається фіксована частка. Точні пропорції залежать від складу родини в кожному конкретному випадку — ця стаття не наводить їх спеціально, щоб не створити враження готової формули для вашої ситуації: розрахунок конкретної частки спадщини — питання для нотаріуса чи юриста зі спадкового права.

Міжнародні спадкові справи: яке право застосовується

Якщо спадкодавець чи спадкоємці пов'язані одночасно з Україною та Німеччиною, виникає питання, право якої країни застосовується до спадщини загалом.

• З 17 серпня 2015 року в більшості країн ЄС (крім Данії та Ірландії) діє Регламент (ЄС) № 650/2012 про спадкування — за загальним правилом застосовується право країни останнього постійного місця проживання (habitual residence) спадкодавця на момент смерті, незалежно від його громадянства
• Регламент допускає вибір права (Rechtswahl, ст. 22): людина має право заздалегідь письмово обрати право країни свого громадянства для регулювання всієї спадщини цілком — зокрема громадянства країни, що не входить до ЄС, наприклад України
• Офіційні роз'яснення німецької сторони прямо рекомендують робити такий вибір явно для правової визначеності, якщо спадкова ситуація пов'язана з кількома країнами

Питання про те, яке право зрештою застосовується до конкретної ситуації і які правові наслідки це тягне, потребує індивідуальної юридичної оцінки — це не те питання, де можна орієнтуватися лише на загальний опис у статті.

Українські документи в німецькій спадковій справі

У спадковій справі, де фігурують український спадкодавець чи українські родичі, зазвичай потрібні свідоцтва про народження, шлюб і смерть, видані в Україні.

Такі документи, як правило, потрібно перекладати в перекладача, приведеного до присяги в Німеччині. Апостиль на українські документи актів цивільного стану в Україні ставить Міністерство юстиції; між Німеччиною та Україною Гаазька конвенція про апостиль діє з липня 2010 року. Офіційні джерела, які ми використовували під час підготовки статті, не описують окремо вимогу щодо перекладу саме для спадкових справ — але апостиль і засвідчений переклад є стандартною німецькою процедурною практикою, і конкретні вимоги у вашому випадку варто уточнити безпосередньо в суді у спадкових справах (Nachlassgericht). Детальніше про різницю між перекладом і апостилем — у статті «Засвідчений переклад або апостиль?».

Erbschein і Європейське свідоцтво про спадкування

Erbschein (§ 2353 BGB) — документ, який видає місцевий суд у спадкових справах (Nachlassgericht, входить до складу Amtsgericht) за заявою спадкоємця. Він підтверджує статус спадкоємця і, де це доречно, розмір його частки — і слугує офіційним доказом права спадкування в Німеччині.

З упровадженням Регламенту (ЄС) № 650/2012 з'явився також європейський документ — Europäisches Nachlasszeugnis (Європейське свідоцтво про спадкування), яке визнається практично в усіх країнах ЄС (крім Данії та Ірландії) і спрощує врегулювання спадщини з елементами з кількох країн Євросоюзу. На Україну як країну поза межами ЄС це транскордонне визнання автоматично не поширюється — українському спадкоємцю може знадобитися окреме підтвердження статусу спадкоємця саме для використання в Україні, незалежно від Erbschein чи європейського свідоцтва, отриманих у Німеччині.

Роль нотаріуса та суду у спадкових справах

Нотаріус у Німеччині не просто засвідчує документи — він також незалежно консультує та бере участь у складанні й засвідченні нотаріального заповіту. Нотаріальні заповіти, як правило, передаються на офіційне зберігання (amtliche Verwahrung), що захищає їх від втрати чи підробки.

Nachlassgericht (суд у спадкових справах, зазвичай за останнім місцем проживання спадкодавця) відкриває заповіти, видає Erbschein і загалом веде спадкову справу. Питання про те, як конкретно розподілиться спадщина у вашій ситуації, — це питання для індивідуальної консультації нотаріуса чи юриста, який спеціалізується на спадковому праві (Fachanwalt für Erbrecht), а не для загальної статті.

Центральний реєстр заповітів

Zentrales Testamentsregister — центральний реєстр, який веде Bundesnotarkammer (Федеральна нотаріальна палата).

Реєстр фіксує лише сам факт існування заповіту та місце його зберігання — не його зміст. Нотаріальні заповіти реєструються в реєстрі автоматично під час передання на офіційне зберігання. Власноручні заповіти потрапляють до реєстру, лише якщо їхній власник добровільно передає їх на офіційне зберігання до Amtsgericht, — інакше реєстр про них не знає.

Типові помилки під час складання заповіту

• Власноручний заповіт написаний не повністю від руки (наприклад, надрукований на комп'ютері з одним лише рукописним підписом) — за законом такий заповіт недійсний
• Відсутній підпис або дата складання — це може створити проблеми, особливо якщо пізніше знаходять кілька версій заповіту
• Заповіт ніяк не захищений від втрати — не переданий на офіційне зберігання і може бути просто не знайдений після смерті
• Міжнародна ситуація — громадянство однієї країни, проживання в іншій — ніяк не врахована, хоча вибір застосовного права міг би дати більше визначеності

Це загальні практичні зауваження, а не вичерпний офіційний перелік — під час складання заповіту у складній, зокрема міжнародній, ситуації розумно заздалегідь проконсультуватися з нотаріусом.

Коли точно потрібна індивідуальна консультація

• Якщо спадкова ситуація пов'язана одночасно з Німеччиною та Україною
• Якщо потрібно визначити, право якої країни застосовується до конкретної спадщини
• Якщо серед спадкоємців є неповнолітні чи недієздатні особи
• Якщо є підстави очікувати спорів між спадкоємцями
• Якщо потрібно вирішити, чи варто робити вибір права (Rechtswahl) у заповіті

У всіх цих випадках ми радимо звертатися до нотаріуса чи юриста, який спеціалізується на спадковому праві (Fachanwalt für Erbrecht), — ця стаття дає лише загальну орієнтацію і не замінює таку консультацію.

Які документи ми перекладаємо для спадкових справ

Для спадкових справ з українським елементом найчастіше перекладаємо:

• свідоцтва про народження, шлюб і смерть
• заповіти й нотаріальні заяви
• довіреності для спадкоємців чи їхніх представників
• документи, що підтверджують спорідненість
• документи для Nachlassgericht і для використання в Україні

Загальний огляд того, які німецькі відомства зазвичай вимагають переклад документів, — у статті «Німецькі відомства та переклади документів».

Часті запитання